Кіно "по Кінгу" 

Нещодавно мені пощастило переглянути екранізацію книги Стівена Кінга "Ловець снів".

На мою думку, Кінга досить важко перенести на екран. Ось наприклад, під час перечитування"Мізері" мене охоплювало невимовне почуття жаху тої безвиході, в яку потрапив герой. Одноіменна кінострічка на основі твору письменника жодного подібного, та і взагалі, будь-якого враження на мене не справила.

Перша книга Стівена Кінга, яку мені довелося прочитати була "Томмінокери". Належала вона батькові моєї подруги і мені було приблизно років дванадцять. До цього віку я встигла ознайомимтися з порядної кількістю літератури. Отож, певний читацький досвід, необхідний для формування більш-менш реальної оцінки прочитаного в мене був :) І я була у захваті! Який між іншим мав нагоду успішно зникнути після перегляду екранізації цього твору, знятої 1993-го року. Батько моєї подруги, який власне позичив мені книгу, радісно повідомив нам, що "зараз буде фільм із заворотом". Ми приготувалися. Щодвадцять хвилин він повторював: "Ну зараз почнеться!" Нічого не почалося, стрічка була препаскудна, і я вирішила, що Кінга варто тільки читати, щоб не зіпсувати враження.
Зізнаюся, після цього випадку я переглядала ще кілька екранізацій, до того ж досить непоганих. Але "Ловець снів" наразі ставлю на перше місце. Наголошую, що виключно суб'єктивна оцінка, і нікого не закликаю сідати за пошук в мережі, купувати відро поп-корну та готуватися до вибуху емоцій. Особливо, якщо Ви не прихильник Кінга.
З позицій скептицизму зазначу, що книгу "Ловець снів" я не читала. Але, сподіваюся, це не є єдиною причиною, чому мені сподобалася стрічка, і моя думка кардинально не зміниться після ознайомлення з першоджерелом. Але, хто зна.